Відповідно до розмірковувань Джона Стюарта Мілля, " оскільки ж підлеглість жінок чоловікам є загальним звичаєм, то будь-яке відхилення від цього звичаю, цілком природно, здається неприродним. А як незмінно, навіть у цьому випадку, почуття залежить від звичаю — можна переконатися на величезному досвіді. Ніщо так не дивує людей з найвіддаленіших куточків світу, коли вони вперше дізнаються про Англію, як те, що цією країною править королева; це їм видається таким неприродним, що вони майже й не вірять. А для англійців у цьому немає нічого неприродного — тому що вони до цього звикли. Зате їм здається неприродним, щоб жінки ставали солдатами чи членами парламенту". 

Джон Стюарт Мілль вважає, що більшість жінок свою підлеглість чоловікам і зверхність чоловіків у соціально-політичній сфері: 

Відповідно до думки Сімони де Бовуар, "взявши шлюб, жінка стає володаркою певних сфер життя. Офіційно її захищено від примх чоловіка, але насправді вона попадає в залежне становище. Саме він у матеріальному плані стає главою родини й уособлює її в очах суспільства. Жінка бере прізвище чоловіка, прилучається до його віри, входить у його стан, його середовище, стає членом його родини, його «половиною». Вона йде за ним туди, де він здійснює свою трудову діяльність, і, як правило, родина живе там, де працює чоловік. Жінка в більшій або меншій мірі пориває з минулим і переходить у світ, до якого належить її чоловік. Вона віддає йому саму себе, має йти до шлюбу незайманою і суворо зберігати вірність чоловікові. Вона втрачає частину прав, котрі згідно з законом надають незаміжній жінці".

Чому начали французькі журнали середини минулого століття і старші жінки дівчат?

На думку Джона Стюарта Мілля, жіноча освіта орієнтує жінок на те, що: 

Згідно думки Джона Стюарта Мілля, "у наші дні влада послуговується ще лагіднішою мовою, і кого б вона не гнобила, завжди запевняє, що робить це для його ж блага; відповідно, яка б річ не була заборонена жінкам, вважається за необхідне примовляти, а бажано й вірити, що саме до неї жінки нездатні і що, домагаючись забороненого, вони самі збиваються на манівці, сходять із свого істинного шляху до успіху й щастя. Але для того, щоб надати цим балачкам правдоподібності (про правдивість я мовчу), ті, хто так ними захоплюється, повинні бути готовими довести їх до тих далеких меж, куди, перед лицем загального досвіду, ніхто більше не зважується ступити. Так, не досить стверджувати, що жінки в середньому менш обдаровані, ніж чоловіки, нехай навіть окремі серед жінок можуть вирізнятися вищими розумовими здібностями; або що менше жінок, ніж чоловіків, здатні до занять і функцій вищого інтелектуального характеру. Тепер необхідно стверджувати, що жодна жінка взагалі до них не здатна і що найвидатніші жінки поступаються розумовими здібностями перед найбездарнішими з тих чоловіків, котрим ці функції сьогодні доручено виконувати. Бо коли виконання певних функцій доручається на конкурсних чи будь-яких інших засадах, які гарантують пріоритет суспільних інтересів, то не може бути жодних підстав для побоювань, що якісь важливі пости дістануться жінкам, чий інтелектуальний рівень нижчий від середнього інтелектуального рівня чоловіків узагалі чи чоловіків-учасників конкурсу.".

З найдавніших часів і до сьогодні, на дуску Сімони де Бовуар, суспільство уготовило для жінки єдину долю - це:

Сімона де Бовуар порівнює працю домогосподарки з:

Чи є Джон Стюарт Мілль автором наступної тези: "Кажуть, що існує анатомічне підтвердження переваг чоловічого розуму над жіночим: у чоловіків нібито більший мозок. Я відповім, що передовсім сам цей факт досить сумнівний. Ніхто ще не встановив, що мозок жінки справді менший, ніж мозок чоловіка. Якщо це стверджують тільки тому, що жіноче тіло за розмірами менше, ніж чоловіче, то так можна дійти дуже дивних висновків. Довготелесий і добре відгодований чоловік повинен, за цією логікою, бути набагато розумнішим, ніж худорлявий чоловік низького зросту, а слони й кити за розумовим розвитком мали б залишити людей далеко позаду. З анатомії відомо, що величина людського мозку значно сталіша, ніж розміри всього тіла чи навіть голови; фактично вона від них не залежить".

На дуску, Джона Стюарта Мілля, в основі нерівності у прапвах між чоловіками і жінками полягає: