Тихо в лісі тільки поскрипує веселий морозець

Подивилась

ясно  заспівали скрипки.

Реве

Дніпро  й лани широкополі медами пахнуть

колосом шумлять .

Бачу

до двору заходять місяць і зоря.

Мир у світі таки буде  його

хочуть усі люди.

Небо порізали вогнями стріли 

ударив грім.

Дзюрчали десятки фонтанів  лящали

та щебетали всілякі птахи.

Минають дні  минає літо.

Забудеш рідний

край — тобі твій корінь всохне (П. Тичина).

Ще

сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять (Леся Українка).

Слухай

тихий голос вишиття — в ньому ти почуєш Україну (Н. Поклад).

Зникає

мова — зникає нація (О. Гончар).

Відра

подзвонюють над степовою криницею, сонце спиняється в прошумілих кленах.

Бери

до серця і затям: душа творця не переквітне.

Мудрі люди порадили — не все читай упідряд…

Котились низом ниви, стелились горбами, повні,

свіжі, багаті, та все чужі.

Заходило

сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, усадках варилася

на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука.

Мої

дні течуть тепер серед степу, серед 

долини, налитої зеленим хлібом .

Війнув

холодний вітерець, але Юрій не відчув його дотику.

Бачу

здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьому морю.

В душі Оксен непокоївся: весна видалася засушливою

Не

русалонька блукає — то дівчина ходить.

Пароплав

обганяє плоти, високі хвилі налітають на них.

Мудрого

не зламає лихо і не зіпсує щастя.

Бджоли

живуть там, де є квітучі рослини

Пустка

була навколо, і все було незнайоме.

Хіба на Поділлі може народитися людина, яку б

обминула пісенна стихія, щира вдача?

Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови

так, що на них ледве держались шапки.

Хоч

земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з

урожаєм, уже таборились.

Складнопідрядним із підрядною порівняльною

частиною є речення

Очі спостерігали, як подячно зітхає земля,

звільнена від бур’янів, глибоко зорана, розпушена.

Як без раннього світання день не піде на полях, так

без першого навчання до наук закритий шлях.

З

дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

якщо, бо, тому що, так що 

наче, неначе, як, але

якщо, якби, однак, як 

щоб, аби, якби, проте