визнанні впливу особистих якостей керівника, як найбільш впливових на підлеглих; 

формуванні стилю керівництва, який відповідає оцінці ситуації, вирішенню її задач;

невизнанні рис і якостей “ефективного керівника”;

визначенні спільних якісних характеристик для всіх керівників, якостей підлеглих і оцінки ситуації. 

функцій, методів, комунікацій, шляхом прийняття управлінських рішень;  

використання адміністративних дій, просування по службі, мотивування підлеглих; 

законодавчих актів, рішень органів державного управління; 

підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності.

експлуататорсько-авторитарного, доброзичливо-авторитарного, консультативно-демократичного, на засадах участі підлеглих;

авторитарного, комбінованого, демократичного, ліберального:

збіднене управління, влада підпорядкування, організаційне управління, управління на засадах приміського клубу, групове управління ;

автократичного, консультативного, повної участі підлеглого.

залежні від зрілості виконавців: вказівка, передача, участь підлеглих у прийнятті рішень, делегування;   

визначення прийомів впливу на шляхи досягнення цілей;

п’ять стилів керівництва, які орієнтовані на роботу і людину;

стилі: підтримки, інструментальний, групового управління, індивідуального успіху підлеглих.

досконало використовувати потенціал персоналу, сприяє організаційному розвитку; 

задовільнити потребу в захищеності і приналежності, виконавець  розуміє, що підпорядкування керівнику є бажаним;

впроваджує закономірності, що відповідають закондавчій базі країни.

використовувати вплив традицій національних, релігійних, які задовільняють культурні потреби;

високі затрати на управління, недовіра до керівника, складні стосунки між працівниками; 

відсутність довіри до керівника, гальмівні процеси у розвитку здібностей працівників.

обмеження через законодавчі акти, положення, політику фірми у розмірах винагороди, а також у виявленні ставлення працівника  до винагороди; 

складні  методи визначення винагороди за розміром і змістом;