свій будинок

десятьох учнів

лебедина зграя 

двадцята година

спілого яблука

десятеро курчат

уважно почитав

розбито скло 

проколоте колесо

затишне кафе

початок року

порахувати зошити

крізь усі випробування

його книга

повний води 

капуста з грибами 

ремонт телевізора 

чверть на дев'яту 

дуже веселий 

материне пальто

схожий на матір 

занадто добрий 

бажання малювати 

промивання шлунку 

місто Львів 

кілька монет 

летіла ластівкою

кава по-віденськи 

вартий уваги 

вуса підковою

мій протеже

на зеленому полі

у цьому трюмі

зручне кімоно

на передньому плані

смачна івасі

лікувальне зілля

наші ідеали

на моєму трюмо

дуже солодкий

красивий какаду

біля самого обрію

її книги

нещасний бідолаха

у новому кафе

Океан степів застиг у полуденній сліпучості (О. Гончар). 

Щось каламутне осідало на серці (М. Коцюбинський). 

Для якої радості і втіхи кожний з нас приходить і росте? (Є. Плужник)

Степ і степ ожив без краю, аж до моря берегів... (М. Чернявський). 

Микола з товаришами мандрував з села, та не шляхом, а просто через поле межами (І. Нечуй-Левицький).

Від людського життя і навіть від життя цілих поколінь людей залишається на землі тільки прекрасне (О. Довженко). 

Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться

явори (А.Малишко).

Прийшов з вербово-степових країв, де все таке

безмежне і зелене (Б.Олійник).

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей

(Л.Костенко).

Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі,

задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтурботних селянок

(М.Хвильовий).

Пісня волі, споетизованої, може, в дні лихоліття,

чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть

кайданів, скованих на людей людьми (М.Коцюбинський).