Океан степів застиг у полуденній сліпучості (О. Гончар). 

Щось каламутне осідало на серці (М. Коцюбинський). 

Для якої радості і втіхи кожний з нас приходить і росте? (Є. Плужник)

Степ і степ ожив без краю, аж до моря берегів... (М. Чернявський). 

Микола з товаришами мандрував з села, та не шляхом, а просто через поле межами (І. Нечуй-Левицький).

Від людського життя і навіть від життя цілих поколінь людей залишається на землі тільки прекрасне (О. Довженко).