Вітер хвилював зелені ниви, збирав дорожню куряву (за М. Коцюбинським).

Пишіть листи і надсилайте вчасно (Ліна Костенко).

Люблю я ключі журавлині (В. Сосюра).

Блаженний

сон душі мистецтву не сприяє (Ліна Костенко).

Гарячий степовий вітерець подихнув і обдав польовими

пахощами… (за П. Мирним).

Став мимоволі свідком боротьби великий майстер... (Д. Павличко).

Глибокий вересень шумить крилом качиним (М. Вінграновський).

Шопена

вальс…Ну хто не грав його І хто не слухав? (М. Рильський).

І тінь

місяцехода вже зорям не чужа (Ліна Костенко).

Вода десь точить білий камінь, кує зозуля у саду (В. Сосюра).

Та слави

людської зовсім ми не бажали (І. Франко).

Пляма більшала і здавалась чіткішою (за Ю. Смоличем).

Сріблистий

місяць тихо чарівне світло лив на сонну землю (І. Франко).

Я говорю устами людства (М. Драй-Хмара).

Село було довге й велике (І. НечуйЛевицький).

Погідне блакитне небо дихало на землю теплом (М. Коцюбинський).

Димом розстилалась в полі курява (Т. Шевченко).

Зіграй

мені осінній плач калини (Ліна Костенко).

Його в обличчя знали вже мільйони

(Ліна Костенко).

Застукав дятел по сосні (Д. Павличко).

Прибуло ще десять делегатів.

Музей-садиба

письменника відкрилася торік.

Було звільнено

три працівники.

Більшість

студентів нашої групи гарно вчаться.

Дехто з

присутніх у

Вздовж лінії поїзда полем тяглася вузенька та добре втоптана стежка

(І. Франко).

Вулиця була

порожня, пустельна, в туманній темряві (О. Копиленко).

Поезія – це завжди неповторність (Ліна Костенко).

Ви переливаєте з пустого в порожнє ось уже чималий час (Ю. Яновський).

Сонячний, високий день сіяє над степом (О. Гончар).