Саме вона, праця, є тією енергією, яка рухає крила народу – його

душу й думу (М. Подолян).

А

наше діло – все це прополоти, аби хоч крихту істини знайти

(Ліна Костенко).

Ми

дивились довго, як колише вітер струни павутинь (за М. Рильським).

 Тухольці загатили потік, щоб залити водою долину (І. Франко).

Він обтер мокре чоло рукавом свитки і глянув на небо, де ключем

пролетіли журавлі, курликаючи в блакитній високості (Ю. Яновський).