Аналізуючи толерантність як надмірне ставлення, Девід Гейд приходить до висновку, що у сучасному суспільстві ми повертаємося від політичної фази розуміння толерантності, властивого для лібералів епохи Нового часу, до тієї стадії, з якої вона починала свій розвиток - толерантності як милості, як особистого ставлення до людей і практик, з якими ми не погоджуємося. Як і в часи появи ідеї толерантності, сучасна людина, яка демонструє толерантне ставлення, відчуває себе в змозі добровільно проявляти акти терпимості до толерованих людей та практик з патерналістських мотивів.