Окрім  посуду,  трипільці  виробляли  фігурки  матері-землі.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого  не  любив.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

Ні  птиць,  ані  людей,  опріч  ясної  зірки.

Усі  за винятком Марії, здивовано дивилися на мене.

Він  тихенько  наспівував  пісню,  яку  чув  ще  від матері.

Здається, що каштани уквітчували Київ завжди, відколи постало місто-красень на схилах Дніпра.

Що в пісні співається, те в житті збувається.

На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне.

Відомо,  якою  ціною  давалися  людству  пошуки нових світів.

До годівниці прибігала сарна, яка потоваришувала з нашим козеням.

Радують око різнобарвні квіти, що ростуть на клумбі.

До кімнати весело вбігли близнюки, які міцно трималися за руки.

Надвечір ожили яскраві квіти, що прив’яли за день на сонці.

Угорі тужливо озвалися журавлі, які вже взяли літо на свої крила.

Люблю я тебе вдень і вночі вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові.

Моє щастя і ніжність я у пісні б хотів зберегти.

Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди і творимо життя незборне молоде. 

Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі. 

Закони вод вітрів і хмар і світла відкрились нам у ті далекі дні. 

Я страждав, як страждав мій народ, як страждала моя Україна

Я подарую квіти вам, які ще дихають світанком.

Я сідаю на горбик зігрітий, щоб ключі журавлині зустріти

Струни чекають, щоб пальці торкалися їх

Щоб швидко рости,  діти-підлітки під вербою водили хороводи.

Ні з того ні з сього у небі збиралися хмари.

Ми чуєм трав зелений крик дощів задумані рефрени.

Не пам’ятник собі а творчість я плекала….

Ніч була хоч і зоряна та темна.

Не руйнуймо ні веж ні людської душі височин.

складне речення з сурядним та підрядним зв’язком

складне речення з безсполучниковим та підрядним зв’язком

складне речення з безсполучниковим та сурядним зв’язком

складносурядне речення

 складнопідрядне речення

Любіть книгу  вона допоможе вам розібратися в строкатому сплетінні думок.

Заголубіли травневі далі  настала в лісі пора конвалій

Листя жовто-багряне сиплеться в саду  чубаті хмари плачуть на ходу

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір

Був теплий день  світилася весна.

Казка – це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої мрії і мови.

Сонце сідало за горами, за високими тополями, що стояли на горі

У відкритому полі видно журавля, щолетить у вирій.

Люблю легенький запах диму, що лине з лану.

Уважається, що велику чародійну силу має непочата вода криниць.