Концепція, що реалізує спосіб передачі даних від одного об’єкта іншому.

Концепція подрібнення програмного коду, специфічна у різних парадигмах програмування.

Концепція жорсткого контролю доступу до внутрішнього стану об’єкта (полів та методів).

Здатність використовувати об’єкти класів нащадків як об’єкти класів предків.

Принцип поділу складних програмних засобів на окремі простіші поіменовані сутності.

Поєднання даних та процедур роботи з ними у одному типі (класі).

Можливість приховати від користувача деталі реалізації об’єкта.

Принцип взаємодії між об’єктами шляхом пересилання повідомлень.

Приналежність одних типів (класів-нащадків) до інших типів (класів-предків).

Відкидання усього зайвого у описі класів і зосередження лише на суттєвому.

Концепція представлення даних та програм подібними їх розумінню (призначенню).

Відокремлення дрібніших програмних одиниць, необхідних для вирішення загальної задачі.

Спосіб описати новий тип (клас) на основі іншого, описаного раніше.

Можливість розширити чи уточнити функціональні можливості класу у його нащадку.

Принцип відокремлення чи приховування деталей реалізації від уявлення про об’єкт.

Складний механізм, що передбачає створення спеціалізованих об’єктів-повідомлень.

Використання об’єктів без точної інформації про їх тип чи внутрішню структуру.

Передумова для реалізації перевантаження методів класу.