Ходить вечір, мрійний мій веселик, по дніпровій сивій ковилі (А. Малишко).

Робота йшла пиняво і Дмитро сердився (В. Стефаник).

Як ворон, небо почорніло, Шварнула блискавка – грім грюкнув і загув (Є. Гребінка).

У світлиці на столі, обставлений свічками з чистісінького воску, красувався коровай (Г. Тютюнник).

Було життя, овiяне красою, Любов i честь цiнились над життя (Л. Костенко).