Складний механізм, що передбачає створення спеціалізованих об’єктів-повідомлень.

Відокремлення дрібніших програмних одиниць, необхідних для вирішення загальної задачі.

Концепція, що реалізує спосіб передачі даних від одного об’єкта іншому.

Можливість розширити чи уточнити функціональні можливості класу у його нащадку.

Відкидання усього зайвого у описі класів і зосередження лише на суттєвому.

Принцип поділу складних програмних засобів на окремі простіші поіменовані сутності.

Можливість приховати від користувача деталі реалізації об’єкта.

Концепція жорсткого контролю доступу до внутрішнього стану об’єкта (полів та методів).

Здатність використовувати об’єкти класів нащадків як об’єкти класів предків.

Концепція подрібнення програмного коду, специфічна у різних парадигмах програмування.

Використання об’єктів без точної інформації про їх тип чи внутрішню структуру.

Принцип взаємодії між об’єктами шляхом пересилання повідомлень.

Приналежність одних типів (класів-нащадків) до інших типів (класів-предків).

Концепція представлення даних та програм подібними їх розумінню (призначенню).

Поєднання даних та процедур роботи з ними у одному типі (класі).

Передумова для реалізації перевантаження методів класу.

Спосіб описати новий тип (клас) на основі іншого, описаного раніше.

Принцип відокремлення чи приховування деталей реалізації від уявлення про об’єкт.