Не говори печальними очима те, що бояться вимовить

слова (Л.Костенко).

Все, чим образили поета, акумулюється в словах

(Л.Костенко).

І той любов’ю повниться до світу, хто рідну землю

має під собою (М.Вінграновський).

Життя – це оббирання з реп’яхів, що пазурами

уп’ялися в душу (Л.Костенко).

Твоя душа – як світло в тому домі, якого вже немає

на землі (О.Пахльовська).