З

вітром шепочуться квіти пісня дзвенить про любов і над свічадом ріки місяць

примарний зійшов.

Тут росли колючі

кущі терну шипшини та глоду красувалися й дозрівали на вітах ламкої крушини

темно-червоні ягоди що їх у народі звуть вовчими.

Минає

літо осінь вже бреде лісів багрець торкнувся вересневий і пахне чебрецем і

листя де-не-де кружляючи лягає під дерева.

Тримаючи

в руках серпа на якому вогко зблискувало сонце мати ступала над галузиною

струмка і об її ноги билось волоття трави.