Хо

сидить посеред галявини, а навкруги нього панує тиша.

Долиною повилась річечка, наче хтось кинув

нову синю

стрічку на зелену траву

Межи

зеленими килимами біліє гречка, неначе хто розіслав великі шматки полотна

білити на сонці, а з поля віють чудові пахощі од нестиглого зерна і польових

квіток.

У

сю величну хвилину тихо розгортаються кущі — і на галявину виходить Хо.