Принцип взаємодії між об’єктами шляхом пересилання повідомлень.

Принцип поділу складних програмних засобів на окремі простіші поіменовані сутності.

Здатність використовувати об’єкти класів нащадків як об’єкти класів предків.

Концепція представлення даних та програм подібними їх розумінню (призначенню).

Принцип відокремлення чи приховування деталей реалізації від уявлення про об’єкт.

Використання об’єктів без точної інформації про їх тип чи внутрішню структуру.

Приналежність одних типів (класів-нащадків) до інших типів (класів-предків).

Спосіб описати новий тип (клас) на основі іншого, описаного раніше.

Можливість розширити чи уточнити функціональні можливості класу у його нащадку.

Передумова для реалізації перевантаження методів класу.

Відокремлення дрібніших програмних одиниць, необхідних для вирішення загальної задачі.

Поєднання даних та процедур роботи з ними у одному типі (класі).

Складний механізм, що передбачає створення спеціалізованих об’єктів-повідомлень.

Концепція подрібнення програмного коду, специфічна у різних парадигмах програмування.

Можливість приховати від користувача деталі реалізації об’єкта.

Відкидання усього зайвого у описі класів і зосередження лише на суттєвому.

Концепція жорсткого контролю доступу до внутрішнього стану об’єкта (полів та методів).

Концепція, що реалізує спосіб передачі даних від одного об’єкта іншому.