Згадай, якою ти була в

ту ніч, коли твоє кохання розцвілося: була ти наче лісова царівна у зорянім

вінку на темних косах (Леся Українка).

Ліс смугою лежав на

узбіччі, десь далеко втопав він у сніжному морі, а збоку ледве виднілись у

вечірній сутіні білі будівлі замку (за І. Ле).

І тільки вона, мати,

знає, яке в нього справді здоров’я, як легко чіпляються до нього всякі хвороби

(О. Гончар).

Ніхто не знав, звідки

прийшли половці, а було те ще при синах Ярослава Мудрого

(П. Загребельний).

Я так багато прочитав, що доречно було би поспалювати всі ті

книжки, що нагромадилися в моєму помешканні (за Ю. Андруховичем).