Концепція представлення даних та програм подібними їх розумінню (призначенню).

Використання об’єктів без точної інформації про їх тип чи внутрішню структуру.

Відокремлення дрібніших програмних одиниць, необхідних для вирішення загальної задачі.

Приналежність одних типів (класів-нащадків) до інших типів (класів-предків).

Можливість приховати від користувача деталі реалізації об’єкта.

Концепція жорсткого контролю доступу до внутрішнього стану об’єкта (полів та методів).

Концепція, що реалізує спосіб передачі даних від одного об’єкта іншому.

Концепція подрібнення програмного коду, специфічна у різних парадигмах програмування.

Принцип відокремлення чи приховування деталей реалізації від уявлення про об’єкт.

Складний механізм, що передбачає створення спеціалізованих об’єктів-повідомлень.

Спосіб описати новий тип (клас) на основі іншого, описаного раніше.

Можливість розширити чи уточнити функціональні можливості класу у його нащадку.

Поєднання даних та процедур роботи з ними у одному типі (класі).

Принцип взаємодії між об’єктами шляхом пересилання повідомлень.

Принцип поділу складних програмних засобів на окремі простіші поіменовані сутності.

Відкидання усього зайвого у описі класів і зосередження лише на суттєвому.

Здатність використовувати об’єкти класів нащадків як об’єкти класів предків.

Передумова для реалізації перевантаження методів класу.