перед вами раптово розпросториться лазурове море.

дітлахи швидко засмагли під лагідним сонцем.

згадуються неперевершені поезії Адама Міцкевича.

усіх відпочивальників гостинно зустрічає Сімферополь.

мене відразу захопив п’янкий аромат олеандрів.

Віра,надія,любов- це справді неодмінні супутники буття людського.

Усі квіти: соняхи, кульбабки, волошки - тягнуться до нашого життєдайного світла

Стоїть на пагорбі в житах старий вітряк - дубовий птах.

У студентів почалася сесія, а у школярів - канікули.

Сумління людське, виявляється, схоже на вулик, його теж можна розтривожити (О. Гончар).

А хлібам колосистим, здається, немає кінця (Д. Луценко).

Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе – само прийде (Панас Мирний).

Досі дні стояли теплі, сонячні, а сьогодні, мов на гріх, задощило (О. Гуріненко).

Мабуть, людині не можна відриватися від рідного берега (Ю. Мушкетик).

Величезна хвиля несподiвано з

громовим гуркотом ударила об причал,

Веселi клоуни вистрелювали iз хлопавок кружальцями рiзнобарвного конфетi, запалювали бенгальськi вогники, й роздавали всiм охочим (О.Слоньовська).

Шумить, i шепче, i тривожить

зрадливий кущ iз-за кутка

Сонце горить срiбно-золотим сяйвом, i

бризки гарячого

золота кидає щедрою рукою